Василь КИРИЛИЧ

Старіємо, брате

2009-01-24T13:04:00.002+02:00

Старіємо, брате.
А хто чим багатий
За довгий відрізок життя?
Викладуй на ляду,
Що ти нагромадив,
А я похвалюся, що я.

Є діти й дружина
Та нова машина?
Цінуй їх, люби й бережи.
Є власна оселя
Та люстра на стелі?
Не марно життя, значить, жив.

І в мене сімейка,
Та ще й не маленька -
Дружинонька, діти, ще й пес.
Малесенька дачка,
Квартира, а "тачка"...
Ще куплю. І лиш - "крутий" "мерс".

Та перше я хочу
У час найкоротший
Залізти на Місяць чи Марс,
Бо входить у моду
в "блатного" народу
Придбати там шмат задарма.

Бо потім дорога
Як буде до Бога,
І буду я йти до Небес,
На Марсі пристану
Й згадаю востаннє
Той світ, тих людей, і тебе.

Як сіяли зерна,
А плутались в тернях,
Як щастя шукали в вині,
Як думали кожен,
Що світ переможем,
Насправді ж, копались в багні.

Як думали, брате,
Що ми тим багаті,
Що в хаті, в кишені, в кишках,
Як роки минали,
А ми все не знали,
Для чого та праця важка.

Тепер хочу, брате
Тебе запитати:
А що нам залишиться там,
Де хата - то простір,
Багатство - то совість,
А щастя - рай з вічним життям?

То може нам, брате,
Про інше подбати:
Щоб щезла з життя метушня -
Забути тілесне,
Покликати Духа,
І мовити Слово щодня.

Я втомився

2009-01-21T10:32:00.001+02:00

Я втомився. Ця сіра буденність
Розділяє нас навпіл, натроє...
Ми неначе пігмеї мерзенні
Утікаєм від Правди святої.

Утікаєм від Того, хто вище,
Заховавшися кожен за себе,
І закона свого кожен пише,
В Слові Божім забувши потребу.

Я втомився не знати, для чого
Йду кудись поміж гамірним людом,
Дні стираю з щоденника свого,
І виходить - роки жив у блуді.

Рік за роком - буденність і сірість,
Свята ж - привід, щоб більше згрішити.
Я втомився. Та знаю і вірю,
Що ще можна по-іншому жити.

Можна жити, не маючи втоми,
Радість мати у свята та будні;
Треба просто повірити Тому,
Хто не велить іти шляхом блудним.

Тому вірити, з ким наодинці
Колись станеш востаннє на сповідь.
А земне у прощальній сльозинці,
Чарку вип’є за спокій, на спомин.

Донькам

2009-01-21T10:28:00.001+02:00

Хтось бачить світ в рожевому промінні,
Біжить туди, де гамірне життя,
Забувши гріх, не маючи сумління,
Що потім вже не буде вороття.

Хтось любить світ за всі його утіхи,
Іде за тим, хто звабою манить,
І прагне мати щастя повні міхи;
Нещастям інших того не спинить.

А хтось шукає промінчик Любові,
Його гнітить життєва метушня,
Він бачить правду в щирім Божім Слові,
Те Слово множить і обороня.

Хтось любить світ, як витвір рук Господніх,
Іде за Тим, хто Духом окропив,
І робить так, щоб спраглі і голодні
Спожили хліб той, що Господь святив.

Шукає всяк в житті шляхи-дороги -
Життя в собі, а чи себе в житті.
Але, «без Бога - ані від порога», -
Сказав давно хтось істини прості.

Бо Бог у серці нам дорогу стелить,
Де є Надія, Віра і Любов,
Любов життя, а не любов матерій,
Життя Того, хто смертю смерть зборов.

“ГОМО СОВЄТІКУС” або Хто такі духовні безбатченки?

2009-01-20T15:48:00.001+02:00

Їдучи першого дня нового року за українським стилем до редакції автобусом "Дрогобич-Трускавець", ділився настроєм про цьогорічні святкування зі знайомим, що також їхав на роботу. Говорили про святкові заходи у Трускавці та Дрогобичі, народні колядування тощо.Тут вдарили акорди динаміків у салоні автобуса і якось автоматично налаштували пасажирів на те, що зазвучить коляда. Однак, те, що прозвучало в репертуарі радіо-ФМ, не лише не додало настрою пасажирам, а, навпаки, змінило його зі святкового у сіро-буденний.
Коли в салоні автобуса зазвучали перші слова пісні, пасажири переглянулися. Дехто висловив подивування вголос з тої причини, що таке ще в нас можна почути. Звучала стара запальна радянська "Мой адрес - не дом и не улица". Своїми словами переконувала пасажирів, які їхали зі святковим різдвяним настроєм, що їх "адрєс - совєтскій союз". Пишу свідомо власну назву з малої букви, бо давно відійшов у небуття цей самий "совєтскій союз", відійшли, забулися його "ударниє стройкі", але комусь, вочевидь, хочеться реставрувати зацвілі зразки тих часів. Маю на увазі пісні, що їх транслює одна із ФМ-радіонстанцій під соусом формату у стилі "ретро".Сучасна медіа-продукція, як і будь яка інша, мусить бути, зрозуміло, конкурентноздатною, тому її творці зі всіх сил стараються завоювати хоча б певні прошарки населення, аби забезпечувати задоволення їхніх пропозицій. Проте, часто-густо замість якісної продукції споживачеві пропонують неякісний сирівець. Тут часто нехтуються моральні норми, концепція національного відродження та державотворення, духовність тощо. Задля того, аби хоч якийсь споживач "проковтнув" наспіх зліплений продукт, його творці свідомо чи не свідомо роблять йому "ведмежу послугу". Тобто, в своїх обіймах задавлюють добрий апетит, підсуваючи гидоту, відсувають якісне, пропонуючи підробку, декларують "ретро", пропагуючи "цвілість".Після розвалу совєтського союзу українці згадували призабуте, піднімали втоптане, відроджували свою духовність. Замість кремлівських зірок ми знову співали про Народжене Дитятко, вінчували українські родини з Різдвом Христовим, освячували Йорданську воду й кропили свої хати. Проте, були і є серед нас ті, для кого українська духовність є у шматку сала з часничком та міцній самогоночці. А свідомості їхньої вистачає лише для того, аби лаяти всіх навколо за всі негаразди, ганити своє й любити чуже. А ще - з ностальгією згадувати про "старі добрі" часи, коли можна було згаяти день на робочому місці, після роботи напитися, а в кінці місяця ще й отримати зарплату, аби купити дешевої ковбаси. Таких у нас дехто називає одним словом: "гомо совєтікус". Не плутайте з виразом "гомо сапієнс", що означає "людина розумна". Що означає "гомо совєтікус", можна й самому здогадатися. Я таких називаю "духовними безбатченками". Ким би вони не були - простими людьми чи начальниками установ, "бюджетниками" чи бізнесменами, науковцями чи продюсерами медіа-проектів…
Василь КИРИЛИЧ

Михайло Хай: "Поговоримо ПРО КОЛЯДУ"

2009-01-20T15:27:00.002+02:00

На цьогорічні різдвяні свята доктор мистецтвознавства, професор Михайло Хай знову у Трускавці. Тут його дружина, донечка Ганнуся. У неділі та свята з сім'єю брав участь в богослужіннях у церкві Пресвятої Покрови, а після перших свят знайшов час, щоб відвідати редакцію газети "Франкова Криниця" та розповісти про колядницькі традиції Франкового Підгір'я.
- Пане Михайле, закінчився перший цикл зимових свят, та коляда продовжується. Але чи колядування, вертепи, віншування та інші народні традиційні дійства мають таке саме значення й протягом другого циклу зимових свят?
- Так, значення цих дійств сьогодні одне: прославляння народження Божого Дитятка та вітання з цією подією українських християнських родин. Хоч сам термін "коляда" та його первісне значення мають ще дохристиянське коріння, але сьогодні про це говорити не будемо. Поговоримо про ті традиції, які збереглися сьогодні: колядування, вертепи щедрівки, йорданські пісні тощо.
- Але ж давайте детальніше: що сьогодні розуміємо за словами чи термінами, які ми називали, вони побутують палалельно чи мають певні розмежування?
- Найважливішим народним жанром протягом усіх зимових свят є, звичайно, коляда. Колядують в усіх регіонах України та за її межами, де проживають українці. Місцями колядницькі традиції вже забулися чи знищилися через насадження чужих культур, чи точніше, псевдокультур, проте, тішить, що хоч у нашому регіоні не все забуто.
Іншим жанром, який побутує на зимові свята, є вертеп. На відміну від колядницьких традицій, це народне дійство зародилося на Бойківщині, тут воно й має свій "осідок", на інші ж регіони вертеп, практично, не поширився.
Якщо ж говорити про щедрування, то, навпаки, цей жанр у нашому Підгір'ї не побутував.
- Пане Михайле, окрім колядницької спадщини, у нашому регіоні були поширені, напевно, якісь народні обрядницькі елементи? Що можна про них розказати?
- Так, поміж колядуванням посеред українських родин популярними були звичаї посівання та окроплювання водою, вінчування. Посівали на Новий Рік, а на Святий Вечір у хаті покроплювали снопиком, який у багатьох місцевостях зберіг язичницьку назву "дідух". Протягом усіх зимових свят колядування, вертепи та інші звичаєві жанри супроводжувалися словесними вінчуваннями.
- Пане Михайле, торкремося такого напрямку, як "новітні коляди", чи як їх ще можна назвати... Маю на увазі такі як "Сумний був Святий Вечір в 46-тім році..." та інші подібні.
- Якщо до цього питання підходити принципово, то коляда - це народний пісенний жанр. Як назвати те, що співають на мотив народної коляди чи самі складають так звані "авторські коляди", я не знаю. Скоріш за все - різдвяні пісні.
- Редакції нашої газети важливою була думка науковця галузі культури та мистецтва такого високого рангу - професора Інституту імені Максима Рильського, професора Київської музичної академії імені Петра Чайковського. Але найбільше наші краяни знають вас як збирача українського фольклору. Серед зібраних вами зразків народної спадщини і ті жанри, про які зараз говоримо. Бажаємо провести в народному дусі й другі зимові свята, всіх гараздів вашій сім'ї та родині!
- Зі словами вдячності за запрошення на розмову і я вам вінчую:
"Сійся, родися усяка пашниця:
жито до стелі, льон по коліна,
щоби вас, хрещених, голова не боліла".
Василь КИРИЛИЧ

Синові

2009-01-10T15:09:00.002+02:00

Чи не забув ти, сину,
Оту вузьку стежину,
Що ще колись для тебе
Я протоптав у полі?
Коли покинеш хату
І сам підеш шукати
У світ широкий щастя,
Та межи люди - долі.

Вузька стежина в полі
Є може й ненайлегша,
Є може й не коротша,
Аніж той битий шлях,
Яким ідуть мільйони,
Шикуючись в колони
За лжепровідниками,
Забувши гріх і страх.

Але на тій стежині
Знайдеш свої зернини,
Що проростати здатні,
Й давати щедрий плід.
А на шляху широкім
Остерігайся кроків,
Які ведуть в нікуди,
Лишивши сірий слід.

Коляда настає!

2009-01-03T12:27:00.002+02:00

Коли на небосхилі
Засвітила зоря,
То до столу сідала
Родина моя;
Запашну кутю мати
На стіл подає -
Молитва, вечеря...
Коляда настає!

"Христос ся рождає" -
Уже чулось здаля,
А далі, вже ближче,
Аж здригалась земля
Гурти колядничі
Стали звістку нести,
Що Христос народився,
Щоб Усесвіт спасти!

І від хати до хати,
Від села - до села,
Цю новину веселу
Україна несла,
Що Син Бога живого
Нам зійшов із небес,
Щоби нас звеселити,
Щоб спасти люд увесь.

Коли за небосхилом
Вже згасала зоря,
Коляда не вщухала:
Торжествує земля!
Україна радіє,
Радість людства всього!
Христос ся рождає!
Славіте Його!

Лжепровідникові

2009-01-02T09:40:00.002+02:00

Забрідши у нетрі й безвихідь,
Завівши мільйони стражденних,
Кричиш про матерії вищі,
Забувши просте й сокровенне.

Загрузнувши у нечистоти,
Не чуючи перестороги,
Кричиш про мораль і чесноти,
Підносиш богів замість Бога.

Блукаючи в довгій пустелі,
Шукаючи волі і правди,
Знайди, лиш для всіх, не для себе,
Ціною життя, а не зради.

Другові

2008-08-25T22:09:00.002+03:00

Не переймайся, любий друже,
Коли нема того, що любиш,
І не жалкуй, не мучся дуже,
Як не знаходиш, а лиш губиш.

Не сокочи своє сумління,
Що не зробив усе, що мислив,
Що всі старання і уміння,
За крок до генія зависли.

Не йди по терню босоногим,
Не лізь у воду, одягнувшись,
Не оббивай чужі пороги,
Не дослухайся, не почувши.

Не вір вухам, як зле щось вчують,
Не вір словам, що маслом мажуть,
Не йди за тим, хто пастки снує,
Не міряй все: "так люди кажуть".

Не йди, мій голубе, "в нікуди",
Створивши сам себе для себе,
Не вгадуй те, що завтра буде, -
До завтра ще дожити треба.

Радій, коли уранці встанеш
І Слово впевнено промовиш,
На сонце вранішнє поглянеш
І Дух Його у ньому вловиш.

Радій, бо Він те Слово чує,
Радій, бо кроки твої бачить,
І весь той шлях, що ти торуєш
Лише із Ним в житті щось значить.

Іди вперед, хай крок за кроком
Твій шлях усе вільнішим буде, -
Лише під пильним Його оком
В житті своєму все здобудеш.
2007 р.

Сонце сходило

2008-08-25T22:07:00.001+03:00

За брудною шибкою сонце сходило,
На жито столочене жаревом лило.
Відбилося маревом в брудних калюжах
І лагідно гладило прив'ялі ружі.
Ледь мружаться очі від того видива,
І бачиться вже їм картина правдива;
Десь там вдалині - міражі й віртуальність,
А ближче тут - будні і сіра реальність.
Десь там вдалині - те, що хочеш, шукаєш,
А ближче, - то те, з чим живеш і що маєш,
Десь там за окраєм, - чого прагнеш щомиті,
А тут - з чим прийдеться миритися-жити.
2007 р.

Я зберу із зірок візерунок

2008-08-25T22:01:00.001+03:00

Я зберу із зірок візерунок,
Щоб тобі прикрасити волосся,
Перетворю струмки в срібні струни,
Щоб тобі з них піснями лилося.

Я з роси тобі зроблю сережки
І веселку здійму тобі з неба,
Я устелю квітками ту стежку,
Що щоранку вертався від тебе.

Я залізу на скелю найвищу,
І зірву едельвейса для тебе,
Із тобою в небесне узвишшя,
Підіймусь, як з лебідкою лебідь.
1978 р.

Етюд

2008-08-25T21:59:00.001+03:00

Над селом, над хатами,
Хмарами лапатими
Вітер десь жене,
Котить тінь дорогою,
Смутком і тривогою
Обвіва мене.

Вже надворі тьмариться,
Видно, не забариться
Вдарити гроза...
Сонце десь сховалося,
Із хмарин зірвалася
Дощова сльоза...
1978 р.

Люблю Україну

2008-08-25T21:49:00.001+03:00

Люблю Україну, не можна
Її не любити краси,
Її стебелиночку кожну
В ранковому сяйві роси.

Люблю її гори Карпати,
Безкраї степи і поля,
І схили круті, і ті хати,
Де злинула юність моя.

Люблю ті ліси неозорі,
Що синню лежать вдалині,
Те небо над ними прозоре,
Що свіжістю диха мені.
1976 р.